Буває, людина робить усе «правильно»: збалансовано харчується, займається спортом, працює над психікою — а вага стоїть. Або повертається, наче тіло захищається. Однією з глибоких і неусвідомлених причин може бути родова програма, пов’язана з голодом у роду.
Буває, людина робить усе «правильно»: збалансовано харчується, займається спортом, працює над психікою — а вага стоїть. Або повертається, наче тіло захищається. Однією з глибоких і неусвідомлених причин може бути родова програма, пов’язана з голодом у роду.
Якщо в історії роду були періоди, коли люди буквально голодували — війна, втрата годувальника, бідність, несправедливість — це могло залишити пам’ять страху. Не просто спогад, а тілесну реакцію, яка передається через покоління.
Таке тіло живе у несвідомому посланні: «Запасай. Не відпускай. Нас могли не нагодувати. Ми вмирали з голоду».
Навіть якщо зараз із їжею все гаразд, всередині людина може бути пов’язана з травмою тих, кого не нагодували. Вона може їсти не за себе, а за свій рід.
Або — не може відпустити вагу, бо тіло сприймає схуднення як загрозу виживанню.
Особливо сильно впливає ситуація, коли допомога була можлива, але її не надали. Коли хтось відвернувся від голодуючих. Це ранить не тільки тіло, а й саму структуру любові та довіри в роду.
Що можна зробити:
- Визнати біль і голод предків.
- Подякувати тілу, що воно берегло безпеку.
- Практикувати духовне насичення — молитви, медитації, звернення, у яких ми просимо наситити не лише себе, а й тих, хто був до нас.
- І тоді, поступово, тіло може зрозуміти: зараз ми в безпеці. Ми більше не голодуємо. Можна відпустити.
__
📌🎥 В своєму інстаграмі про схуднення я розказала в відео саме про це, що трапилося зі мною, коли я стала відмолювати конкретну подію в роду, коли мій рід голодував.
Як я з цим обійшлася, я там розказала.
Сподіваюсь, вам буде це корисно. 🙏❤️
Ось це відео:
https://www.instagram.com/reel/DJUjgD5t19D/?igsh=ejI5c2t0ZjR5djQ4