Як харчові звички з дитинства та батьківська сім’я впливає на нашу взаємодію з їжею
В роботі з людьми, які прагнуть скинути зайву вагу і повернути собі легкість, я часто кажу: “Зміни починаються не з холодильника — а з вашої історії”. Бо перш ніж ми почали обирати їжу самі, наші стосунки з нею формували батьки, сімейна атмосфера, дитячі переживання.
Іноді ця історія про любов і турботу — а іноді, на жаль, про біль, сором і залежність. Саме тому важливо не просто “схуднути”, а зрозуміти: чому я їм саме так? І де в моєму минулому це почалося.
1. “Їж, бо тебе ніхто не годуватиме”: страх голоду як спадок поколінь
У багатьох родинах їжа була символом виживання. Бабусі та дідусі, які пережили голод, війну або дефіцит, передали дітям установку: їжу не можна викидати, треба доїдати до кінця, бо “не дай Боже”.
Це породжує страх голоду на підсвідомому рівні. І навіть коли холодильник повний, людина може:
- їсти “про запас”, бо “а раптом потім не буде”;
- доїдати через почуття провини (“не можна залишати”);
- втрачати відчуття ситості, бо фокус не на тілі, а на “треба”.
2. Їжа як любов: коли турботу замінювали пиріжками
Якщо в сім’ї було мало емоційного тепла, але багато смачних обідів — у психіці може сформуватися зв’язок:
їжа = любов,
їжа = безпека,
їжа = я потрібна, якщо мене годують.
Це стає небезпечною звичкою в дорослому віці. Замість того, щоб просити про підтримку чи ніжність, людина тягнеться до холодильника. Бо саме там — той “теплий пиріжок із дитинства”, єдине джерело турботи.
3. “Ти не голодна, це просто капризи”: ігнорування тілесних сигналів
Коли батьки не чують дитину, не визнають її почуттів і потреб — формується відчуження від власного тіла.
Наприклад:
- Дитина каже: “Я не хочу їсти” — їй відповідають: “Ще ложечку, ти не наїлася”.
- Або навпаки: “Я голодна” — а їй: “Ще рано, потерпи”.
З часом дитина втрачає здатність розрізняти, коли вона справді голодна, а коли — ні. Це відкриває двері до:
- переїдання (їм, бо “так треба”, а не бо тіло хоче);
- емоційного голоду (їм, бо не розумію, що зі мною відбувається);
- розладів харчової поведінки, коли немає контакту з тілом.
4. “Як ти виглядаєш?”: тіло як об’єкт контролю
Якщо в родині приділяли забагато уваги зовнішності, вазі, худорбі — дитина могла навчитися:
“Я хороша лише тоді, коли подобаюсь”.
І тоді їжа стає:
- або способом задовольнити вимоги родини (худнути, сидіти на дієтах змалку);
- або формою бунту (їсти на зло мамі, яка критикує за кожен кілограм);
- або засобом покарання (“я не гідна їжі, бо товста”).
Цей сценарій часто веде до качельної поведінки: то жорсткий контроль, то зриви й заїдання сорому.
5. Приклади з практики (імена змінені)
- Олена, 38 років, згадує: “У нас вдома завжди готували багато, і відмовитися від добавки вважалося грубістю. Я навчилася їсти не тому, що голодна, а щоб нікого не образити”.
- Ірина, 42 роки: “Мама постійно казала, що я занадто повна. Зараз я або голодую, або заїдаю тривогу ночами. Не вмію їсти просто так, із любов’ю”.
Що з цим робити?
- Визнайте: ваша історія важлива. Це не про “пошуки винних”, а про розуміння.
- Запитайте себе: які харчові правила діяли у вашій родині? Що з них ви досі несете в собі?
- **Навчіться слухати себе, а не “внутрішню маму”, яка каже: “Їж усе” або “Ти занадто товста”.
- Дозвольте собі турботу поза їжею. Поверніть любов і безпеку туди, де їм місце — в емоції, стосунки, підтримку.
- Розгляньте роботу з терапевтом. Іноді глибокі патерни потребують супроводу, і це — не слабкість, а доросла відповідальність за себе (за психотерапією можна звертатися до мене).
Тіло — це не просто механізм, який “перетравлює калорії”. Це жива система, яка пам’ятає.
І поки ми не зрозуміємо, як сформувалися наші харчові звички, будь-яка дієта буде лише спробою перекрити історію волею.
Але хороша новина в тому, що цю історію можна переписати — з турботою, повагою і теплом до себе.
Бо ви вже дорослі. І тепер саме ви вирішуєте, як годувати себе — і тілом, і любов’ю.
У груповій програмі схуднення, яка стартує у вересні, ми також працюватимемо з харчовими звичками та їхнім походженням — щоб досягти не лише результату на вагах, а й глибоких внутрішніх змін, назавжди.
Зараз відкрито передзапис у програму. Ті з вас, хто вже дозрів — пишіть мені ❤️